У Анечки батько у в’язниці, а мати, залежна, у лікарні (важка операція).
Сім’я наших співробітників забрала її на якийсь час до себе.
Завдяки Вам, дорогі благодійники та спонсори, Всеукраїнський Благодійний фонд СВІТ у черговий раз провів акцію «Дитяче свято».
Денис прийшов рік тому на одне із служінь пересувної кухні, голодний, роздягнений, хворий. Здавалося, він втратив будь-яку надію, що в його житті щось може змінитися.
Колись мамин наречений поставив умову: «Або я чи він» Мати зробила вибір і здала Дениса в інтернат.
Виховуючись в інтернаті, він з нетерпінням чекав канікул, коли він зможе приїхати додому до мами та вітчима.
“Я був такий щасливий, коли приїжджав додому. Я з радістю допомагав їм у господарстві, мене втішала лише одна думка, що я вдома”, – розповідає Денис. Але весь цей час його вітчим попереджав, що як йому виповниться 18 років, щоб ноги його не було в будинку. Так і сталося, вітчим і мати вигнали його з дому. Він вирішив поїхати до міста, влаштуватися на роботу та винайняти житло. Спочатку все йшло, як він і запланував, але це тривало не довго. Одна робота змінювалася іншою. Він постійно стикався з обманом роботодавців, тому на оренду житла у нього ніяк не вистачало грошей, тільки на їжу та одяг. Почуття відкидання його переслідувало, з ким би він не стикався, що призводило його до глибокого почуття розпачу.
Денис продовжує: “Одного разу, коли я засинав у залі очікування залізничного вокзалу, у мене з кишені спробував витягнути останні гроші злодій, але мене розбудив хлопець, який і став далі моїм другом і тим, хто привів мене на одну з акцій “Годування голодних” .”
Наші пересувні кухні годують тих, хто потребує різних місць міста. Служителі допомагають їм пройти медогляди. Якщо людина не хвора на туберкульоз, то ми пропонуємо пройти реабілітацію, забезпечуємо харчуванням, допомагаємо відновити документи та влаштуватися на роботу, а хворих за необхідності оформляємо до лікувальних закладів. Головне у служінні не лише нагодувати, а й допомогти їм змінити своє життя.
Сьогодні у Дениса радість на серці, з якою він хоче так само поділитися.
Ще пів року тому він сам потребував їжі, а сьогодні він вже сам годує інших 
Немає вище щастя, ніж бачити змінені долі людей і розуміти, що ти мав до цього якесь відношення.
Сергій 2.5 роки тому помирав від туберкульозу у колонії суворого режиму.
Пів життя за ґратами… У легкому була дірка 10.5 на 5 см (третина легені), у другій легені було теж кілька дір. Жодних родичів не залишилося, паспорта не було протягом 17 років, залежність від алкоголю, наркотиків та тютюнопаління. Все було так, поки в його життя не прийшло Світло…